---

«Музика — це мистецтво, що використовує для втілення художніх образів звуки та тишу, які певним чином організовані в часі»

/із Вікіпедії — вільної енциклопедії/

Сприйняття музики — це складний психічний процес, що загалом має дуальну природу. З одного боку — це акустичне сприймання звукових сигналів через органи слуху людини, а з іншого боку— це процес відтворення художнього образу, що закладений композитором в музичній матерії. Музика часто передає такі відтінки почуттів та емоційних переживань, які важко передати словами, і можливо саме тому цілющі властивості музики мають багатовікову історію.

В стародавніх свідченнях та документах, що дійшли до наших часів, музика фігурує як лікувальний засіб. Тисячу років тому Авіценна лікував музикою людей, вплив музичного ритму використовували у своїй практиці Платон і Аристотель. «Музичні рецепти» для оздоровлення організму людини у своїй практиці використовували також древньо-китайські лікарі. Цілеспрямоване використання музики в якості терапії відокремилось в самостійний напрямок, що знайшов свою нішу на межі науки та мистецтва, більше 50 років тому. В 1950 році в США була створена Національна асоціація музичної терапії. Після 1961 року навчальні музично-терапевтичні програми були започатковані в багатьох Європейських країнах.

Сучасні дослідження в цьому напрямку підтверджують той факт, що музика сприяє трансовим змінам у свідомості людини та посилює синтез нейропептидів у головному мозку. Нейропептиди (наприклад, добре відомі серед них ендорфіни) одночасно ведуть себе як гормони, що мають заспокійливу та знеболюючу дію, а також як нейротрансмітори, що виконують функцію передачі нервових імпульсів. Нейропептиди взаємодіють практично з усіма системами організму та забезпечують активізацію імунітету, покращують настрій, проявляють знеболюючий ефект.

Психологи недаремно вважають, що в основі цілющих властивостей музики лежить її здатність впливати на психоемоційний стан людини. Щоб уникнути або вилікувати психосоматичні захворювання (такі як гіпертонія, астма, мігрень та ін.) треба в першу чергу навчити людину змінювати відношення до своїх проблем і життя взагалі. І саме в цьому випадку музика – найкращий інструмент впливу. Вважається, що прослуховування творів Л.Бетховена, Ф.Шопена допомагають розібратися у власних почуттях, краще пізнати себе. Симфонії П.Чайковського звільняють душу від страждань і неприємних спогадів. Кантати Й.Баха та прелюдії Ф.Ліста допомагають подолати зайву сором”язливість. Музика Д.Шостаковича знімає негативні емоції – злість, роздратованість, гнів. Танцювальні мотиви Й.Штрауса, І.Кальмана та Ф.Легара формують у людини оптимістичне світосприйняття та позитивне відношення до оточуючих.

Фахівці стверджують, що вплив музики на людський організм базується також на тому, що нервова система і мускулатура мають здатність засвоювати ритм і тембр. Музика, виступаючи як ритмічний подразник, стимулює фізіологічні процеси, які відбуваються ритмічно як у руховій, так і у вегетативній сферах. Надходячи через слуховий аналізатор у кору головного мозку, імпульс поширюється на підкіркові центри, спинний мозок і далі — на вегетативну нервову систему та внутрішні органи. Наприклад, високочастотні звуки (3000—8000 Гц і вище) викликають у мозку резонанс, згубно впливаючи на пізнавальні процеси. Тривалий і гучний звук взагалі може призвести до повного виснаження організму. Звуки середнього діапазону (750—3000 Гц) стимулюють серцеву діяльність,  дихання та емоційний фон. Низькочастотні звуки (125—750 Гц) впливають на фізичний рух, викликають напругу і навіть спазм у мускулатурі. Музика з низькими вібраціями не дозволяє сконцентруватися або заспокоїтися.

В природі все підпорядковується певному ритму, і людський організм не є винятком. Кожний орган в системі організму людини вібрує по-своєму, і ці вібрації зазвичай співпадають з енергією ритму певних музичних тонів та інструментів. Коли функції якогось органу порушуються, то одночасно порушується частота і сила його вібрацій. Якщо мати інформацію, в унісон з яким музичним інструментом звучить той чи інший орган, та регулярно слухати мелодії з цього інструмента, то цей процес допоможе організму відновити колишнє «здорове звучання».

Отже, вважається що:

• скрипка лікує душу, викликає співчуття та бажання допомагати іншим;
• фортепьяно позитивно впливає на щитовидну залозу;
• аккордеон нормалізує функції брюшної порожнини;
• барабани відновлюють ритм серця та кровообіг;
• цимбали врівноважують роботу печінки;
• орган гармонізує роботу головного та спинного мозку, регулює енергетичний баланс;
• флейта очищає легені та поглиблює дихання;
• віолончель благотворно впливає на нирки;
• саксофон активізує сексуальну енергію.

Сприйняття тої чи іншої музики — це виключно індивідуальний процес, тут загальних правил бути не може. Музика діє сильніше за будь-які ліки. Але спочатку треба вивчити психічний та емоційний стан людини, а вже потім давати рекомендації щодо використання музики, оскільки музика може зашкодити. Вона може підняти температуру на градус або більше, призвести до гіпертонічного кризу, викликати тахікардію — все залежить від її якості. Правильно підібраний музичний ритм, нормалізуючи біологічні ритми, сприяє правильному перерозподілу енергії, гармонії, доброму самопочуттю. Якщо ритм музики рідший від ритму пульсу, то мелодія матиме релаксаційний вплив на організм, м’які ритми заспокоюють, а якщо ритм частіший, ніж пульс, — настає збуджуючий ефект, при цьому швидкі пульсуючі ритми можуть викликати негативні емоції.

Як і коли слухати музику? Які мелодії підходять для тієї чи іншої ситуації?

Думки психологів із цього приводу різняться. Для відпочику, зняття втоми та релаксації корисно слухати спокійну тиху музику, доцільно використовувати класику. В основі класичної музики лежить віковий художній досвід та мудрість різних історичних епох, що мають велику силу естетичного впливу на людей. Класичні твори відзначаються багатством змісту, красою та досконалістю форм. У скарбниці світової музичної культури імена таких геніальних композиторів як Й.Гайдн,   Л. Бетховен, Ф. Шуберт, Дж. Верді, Ф. Шопен, Е. Гріг, а також засновники російської та української музичних шкіл М.Глінка та М. Лисенко. Але до музичної класики належать не лише видатні твори композиторів минулого, а й кращі зразки музики композиторів XX ст., чия творчість отримала світове визнання (К. Дебюссі, М. Равель, Я. Сибеліус, Б. Барток, І. Стравінський, С. Прокоф’єв та ін.). Твори відомих українських композиторів М. Скорика, М. Колеси, Л. Людкевича, Л. Ревуцького, А. Кос — Анатольського вважаються українською музичною класикою.

Для фонового супроводження при виконанні певних видів робіт і завдань добре підходить легка музика, особливо етнічна і так звана екологічна музика, тобто музика навколишнього середовища. Усі звуки, що існують у природі, чинять підсвідомий вплив на психіку людини. Позитивно впливають на емоційний стан шелест листя та стрекотіння комах, шум морських хвиль та співи птахів — людина заспокоюється, зливається з природою, у неї виникає почуття доброзичливості та комфорту.

Танцювальні вправи під відповідну музику можуть бути використані для того, щоб зняти фізичну втому, швидше встановлювати зв’язок з іншими людьми та долати комунікативні бар’єри. Метою танцювальної терапії під музику є спільна робота в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами й рухами, невербальне спілкування з партнерами, що сприяє створенню глибинного групового досвіду.

Прослуховування правильно підібраних музичних звуків та обертонів допомагає гармонізувати психіку, активізує процеси саморегуляції в організмі, сприяє вирішенню багатьох проблем людини на свідомих та підсвідомих рівнях різної глибини. При чому, музика має позитивний вплив не тільки, коли її прослуховують, але й коли її наспівують. Це можуть бути улюблені пісні, вподобані мелодії або навіть просто певні звуки. Наспівування допомагає розслабитися, зняти напругу і проявити почуття. Саме цей ефект проявляється при наспівуванні мантр, коли буддійські монахи досягають найвищого ступеню медитативних станів. З лікувальною метою, щоби зняти біль в тілі, рекомендується наспівування голосних звуків «а», «у», «о» у зручній позі, концентруючи свою увагу на проблемному органі та місці розташування болю.

Інтегративна дисципліна, що вивчає цілющий вплив музики на здоров’я і психіку людини, отримала назву музикотерапії. Вона тісно пов’язана з медициною, суспільними науками, психологією, музикознавством, педагогікою і все більше набуває статусу універсальної практики, що здатна впливати на процеси особистісного розвитку людини в складних умовах суспільного життя. Сучасна музикотерапія успішно використовується для здійснення реабілітаційних, корекційних, розвиваючих та виховних програм шляхом об’єднання в собі наукових методів з керованим музичним впливом.

І наостанок,

«Серце людини – це музичний інструмент, що створює Велику Музику. Ця музика живе в серці та чекає особливого моменту, щоби бути вираженою і прозвучати в повну силу. І ця мить виникає через Любов. Без любові людина ніколи не дізнається, яку музику вона носила в своєму серці. І тільки завдяки любові музика серця стає живою, пробудженою і справжньою…»

(Ошо – індійський духовний лідер)